Людина

 з невичерпним потенціалом

 і особливою енергетикою

В міській бібліотеці для дітей

є другий номер міського щорічного журналу

успішних людей «МАРГАНЧАНИ».

    У цьому номері розповідається про досягнення марганчан у місті та за його межами.

    В статті Маргарити Варнавської «Великий майстер з маленького села» напрочуд гарно написано про художника-монументаліста і живописця Олександра Степановича Лапка. Ця стаття спонукає мене доповнити цікаву історію про видатного марганчанина, який своєю працею прикрашає землю. Причина проста: я знаю цю людину особисто, бо він – брат і друг дитинства мого діда.

    Олександр Степанович народився 21 вересня 1946 року у селі Іллінка Томаківського району Дніпропетровської області. Змалечку був спокійною і слухняною дитиною. Хоча і його не обійшли стороною післявоєнні пригоди тогочасної дітвори, що росла у дніпровських плавнях серед різноманітної та багатої природи, ще не тронутої проєктом будування атомної електростанції. Каховського водосховища тоді ще не було, а річки Дніпро, Ревун, Речище і Бугай  кишіли рибою, яку Олександр з друзями ловили руками. Свої  дитячі враження  про навколишній світ він переносив на папір. А ще з дитинства юний художник полюбляв копіювати малюнки. Це у нього дуже точно виходило! Захоплення  і привело парубка в художню студію будинку культури міста Марганець, де він почав серйозно займатися малюванням.

    Наполегливість, вміння зосередитися, цілеспрямованість та талант зійшлися в одній людині. А далі, після 8 класу Іллінської школи у 1962 році, допомогли  легко вступити на живописне відділення Дніпропетровського художнього училища. А у 1973 році він став ще раз випускником, але вже всім відомої «Строганівки» (м. Москва). Потім – робота «за спеціальністю»: за власними ескізами та проєктами оформлення ряду значних об’єктів в техніках мозаїка, вітраж, рельєф, розписи. Живописні роботи Олександра Лапка знаходяться в приватних колекціях та музеях ряду країн. Ось деякі з них –

    Творче життя художника джерелиться живим ключем: викладацька робота в Школі малювання та живопису, мистецькі виставки в Україні та світі, подорожі до Франції, Італії, Норвегії, Ізраїлю…

    У місці дитинства талановитого художника споконвіку було джерело. Про те, що у джерела цілюща вода, місцеві жителі знали давно. Мешканці Марганецької ОТГ у 2019 році взяли участь у конкурсі та проголосували за один із проєктів-учасників. Тепер на цьому місці облаштували колодязь.

    Нашого земляка вважають сучасним художником. Він постійно вдосконалюється, пробує нові техніки та стилі живопису. Ось його роботи у новому стилі «techno».

    Нещодавно репортери поцікавилися у Олександра Лапка, чому він живе в столиці Росії, а подарував картину Запорізькому  обласному музею?

     "Тому, що вважаю його рідним містом, - відповів Олександр Степанович. – Я народився поруч, в 40 км звідси, в селі Іллінка. З дитинства часто бував у Запоріжжі, тут багато моїх друзів-художників. Буваю тут щороку .

     І свого «запорозького друга», краєзнавця художника Миколу Боровика «підбив» на подарунок музею. Він мій земляк, ми вчились в одній школі".

    Олександр Степанович гарно володіє українською мовою і пишається тим, що українець. Він пам’ятає свій дім і своє коріння. А ми, його родичі, сім’я Поклонських, бережемо ряд сімейних реліквій, що пов’язані з іменем людини з особливою енергетикою та невичерпним потенціалом – Олександром Степановичем Лапком!

Публікації в ЗМІ.

Праворуч – моя донька Іринка.

З донькою Оксаною.

Автопортрет з ранніх робіт, який знаходиться в нашій родині.

Міська бібліотека для дітей і я особисто

бажаємо Олександру Степановичу

міцного здоров’я, творчого натхнення,

невичерпної енергії на довгі-довгі роки!

 

Ольга Поклонська, бібліотекарка

відділу обслуговування дітей

  середнього та старшого шкільного віку