На 19 серпня – Другий Спас, він же яблучний Спас,

припадає ще одне свято –

 Всеукраїнський день пасічника.
 

    За традицією, міська бібліотека для дітей запросила своїх читачів на серпневе частування. Цього разу - солоденьким медком та цукерками «Шалена бджілка».

     Дітям і дорослим, було цікаво дізнатися, що бджола – найкорисніша комаха в світі. Вона збирає не тільки цілющий мед, дає віск, лікувальну пергу. Бджола в час цвітіння опилює сади та городи. А без цього годі сподіватися на врожай.

    Тим часом, у давнину домашніх бджіл не було. Були тільки дикі. Жили вони в дрімучих лісах, і за помешкання їм правили дупла дерев, земляні нори та розколини в скелях.

    Щоб добути мед, людина руйнувала  бджолині житла, і бджоли цілими роями гинули.

   Згодом якийсь охочий до меду мудриголова надумав приручити бджіл. Адже мати мед під самісінькою хатою куди зручніше, ніж шукати його в дикій пущі. Повидовбував він у дерев’яних колодах дупла, переселив туди кілька диких роїв і заходився пасічникувати. Згодом і сусіди взялися за це принадне діло. А далі й сусіди сусідів…

    Треба однак сказати, що ці нехитрі бджолині оселі мало чим відрізнялися від тих, які дарувала бджолам сама природа. Тому й називали їх дуплянками.

       

     Поступово люди заводили дуплянок більше й більше. От тільки мед з них доводилось видобувати давнім способом – дуплянку розбивати й тим самим прирікати бджіл на загибель.

    Поклав край такому жорстокому пасічникуванню один добросердний і винахідливий чоловік. Жив він в Україні, на Чернігівщині. А звали його Петро Іванович Прокопович.
 

    Він хоч і належав до заможного роду, але любив просту селянську працю. Тому, купив собі поле, викопав під житло землянку й завів невеличку пасіку.

    Петро Іванович не тільки доглядав її. Він постійно спостерігав за таємничим бджолиним життям і розмірковував, як би то зробити так, щоб раз і назавжди захистити золотокрилок від лютої біди. Саме йому спало на думку злагодити зовсім новий, ще ніким не бачений вулик.

    Кажуть, усе геніальне – просте. Отож і витвір Петра Івановича нібито не являв нічого особливого. Відмінність його була в тому, що вулик накривався окремою накривкою. Коли випадала потреба перевірити, що діється в бджолиному помешканні, пасічник просто піднімав цю накривку й оглядав усе без будь-яких перешкод.

    Та найголовнішим було інше. Прокопович першим у світі почав вставляти у вулик рамки з вощиною. А це вже була придумка справді геніальна. Бо коли бджоли наповнювали медом стільники, то можна було спокійно вийняти рамки, прокрутити на центрифузі й одержати бджолиний дарунок без жодних клопотів і для пасічника й для бджіл…

    Петро Іванович Прокопович подарував бджолам і всім бджолярам свій безцінний вулик.

 

 

Вітаємо всіх бджолярів

з Всеукраїнським днем пасічника!

 

Любов Середіна, бібліотекар

відділу обслуговування  дошкільників

та учнів 1-4 класів,

Ірина Дем’янець, бібліотекар

відділу обслуговування учнів 5-9 класів