13 січня ми святкуємо свято Маланки, а 14 січня – свято Василя. У народі ці свята об’єдналися, і тепер ми маємо Щедрий вечір або свято Маланки, або старий Новий рік.

В цей погожий та по-весняному привітний день  до нас завітали учні 4 класу ЗОШ № 2 (вчитель Кожанова А.Ю. ).

 

Бібліотекар Середіна Любов Петрівна розповіла,  як у давнину цього вечора готували кутю й різноманітні страви. Щоправда, вони вже не були пісними - тут були і ковбаси, і холодець, і шинка. Саме того цей обряд називали Щедрою вечерею.

«Щедрий вечір, Добрий вечір, Людям на здоров’я!» - так починалися щедрівки.

Щедрівки – твори світського призначення. Вони відбивали настрої та сподівання простого народу на краще життя, зачаровували слухачів щедрістю та поезією слова. Саме щедрівки у передноворічну ніч співали діти під вікнами сусідів, коли йшли щедрувати або маланкувати.

«Ще́дрик» — одна з найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича, знана не тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою «колядка дзвонів».

В цьому році «Щедрику» виповнюється 100 років. Уперше його виконав хор Київського університету 1916 року, коли композитор працював у Києві. Виконання твору принесло великий успіх. Ім'я Леонтовича стало відомим у музичних колах і серед широкої публіки.

Кадри з  фільму "Різдвяна історія"  - унікальні, адже вперше за історію незалежної України зйомки відбулися на території національного заповідника "Софія Київська".

Ідея фільму "Різдвяна історія" - нагадати людям про важливість традицій і розповісти про духовну спадщину українців.

14 січня хлопчики (бо тільки вони мали на це право) ходили по хатах і «посівали». Зайшовши до хати, привітавшись і отримавши дозвіл на посівання, вони набирали в рукавичку, прив’язану до пояса, зерно різних злаків (окрім пшона, маку, рису та гречки). «На щастя, на здоров’я, на Новий рік» - саме так поздоровляли хазяїв з Новим роком і, розкидаючи зерно, бажали доброго врожаю, здоров’я та удачі.

Щедрівницькі ватаги нагадували стародавніх веселих скоморохів, що звеселяли хату не тільки піснями, а й танцями, грою на музичних інструментах.

Давні традиції відроджуються сьогодні. У багатьох місцевостях святкуються «Маланки», відбуваються колядування і щедрування.

  Завершує різдвяно-новорічні свята – свято Водохреща.

Бібліотекар Хабун Олена Григорівна розповіла, що у язичницькі часи святкувався день народження богині води Дани.
 

Від давніх звичаїв слов’ян збереглося особливе ставлення до води у цей день. Ще у древньому Києві щороку на Водохреща до Дніпра сходилося майже все населення як на велике свято – освячення води.
 

 

       У церквах у цей день святять воду, яка набуває цілющих властивостей, а ще випускають птахів, переважно голубів. Ці птахи сповіщають про закінчення свят, і, отже, їх треба випустити на волю.

 

 

Наші читачі із задоволенням грали в «Новорічні розваги для кмітливих», які викликали неабиякий ажіотаж.

Діти наввипередки відгадували загадки про зиму.

 

 

За літерами, які прикрасили ялинку, визначили європейську країну (Італія), де за описом бібліотекаря саме за таким звичаєм святкують Новий рік.
 

 

Дізналися з чого українці готують кутю.

 

 

          Грали в гру «Крокодил» (демонстрували задумане слово жестами та рухами)

 

 

та «Відгадай і склади слово за літерами».

 

 

Добігли до кінця зимові канікули, незабаром завершаться новорічно-різдвяні свята, попереду час навчатися та багато працювати.

А у нас залишаються радісні спогади про такі загадкові й дивовижно – чарівні зимові свята.

 

 

Олена Хабун,

бібліотекар відділу обслуговування

дошкільників та учнів 1 – 4 класів