В міській бібліотеці для дітей
на відділі обслуговування 5 – 9 класів
27 - 29 вересня –
Дні патріотичної інформації
«Історик і патріот нації»
/З нагоди 150-ої річниці
від дня
народження
видатного історика,літературознавця,
публіциста, громадського та
державного діяча М.С.Грушевського/
із циклу
«Свята і дати українського
народу»
1866-1934
Народився
Михайло Грушевський в м. Холм
(нині м. Хелм, Польща). З часом його родина переїхала на Кавказ,
де Михайло навчався у 1-й Тифліській класичній гімназії. У 1890 р. він закінчив
історичний історико-філологічніий факультет Київського університету Святого
Володимира. В університеті М. Грушевський працював під керівництвом Володимира
Антоновича.
У травні 1894 р. він
захистив магістерську дисертацію і отримав ступінь магістра.
Того ж року за рекомендацією В. Антоновича
М. Грушевського призначили на посаду професора
кафедри всесвітньої історії Львівського університету.
Працюючи у Львові, М. Грушевський написав численні наукові праці
та видав томи документів з історії України. Найбільша наукова праця вченого - багатотомне
видання «Історія України-Руси».
Окрім
наукової діяльності М. Грушевський активно займався громадсько-політичними
справами. Він був одним із засновників Української національно-демократичної
партії (1899). Підтримував ідею автономії українських земель у складі
Австро-Угорщини.
Після революції 1905-1907 рр. М. Грушевський переніс свою
діяльність до Києва. Тут ним було створено Українське наукове товариство (УНТ)
і розпочалася праця над «Записками Українського наукового товариства в Києві».
Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом
було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки.
Згідно з Другим Універсалом Центральна Рада почала розробку закону про
автономний устрій України. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила
Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 р. Четвертим Універсалом — повну
політичну незалежність та суверенітет української держави. Під керівництвом М. Грушевського урядом УНР приймалися важливі рішення про
державні атрибути, а також здійснювався конституційний процес. Він особисто
брав участь в розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року.
Однак цьому документу не судилося бути втіленим, бо того ж самого дня в Києві
стався державний переворот на чолі з П. Скоропадським і
М. Грушевському довелося перейти на нелегальне становище.
Ліквідація УЦР поклала край державній діяльності М. Грушевського.
У
лютому 1919 р. М. Грушевський емігрував до Праги, потім до Відню. В еміграції
М. Грушевський продовжував свою публіцистичну та наукову діяльність.
У грудні 1923 р. М.
Грушевського заочно було обрано академіком кафедри історії українського народу
Всеукраїнської Академії наук України (ВУАН), а на початку березня 1924 р. за
дозволом ЦК КП(б)У вчений повернувся в Україну, де розгорнув активну діяльність
в напрямку розбудови радянської історичної науки.
На жаль, з осені 1929
р. почався погром історичних установ, створених М. Грушевським. Одночасно
почалася огульна критика історичних та політичних поглядів вченого. 23 березня
його заарештували та звинуватили у керівництві неіснуючою контрреволюційною
організацією «Український національний центр». Він визнав себе винним і
невдовзі його звільнили з-під арешту. Однак здоров’я М. Грушевського та його
моральні сили були підірвані.
У листопаді 1934 р. вчений помер. Його тіло було поховане на
Байковому цвинтарі.
Михайло Грушевський — це вчений світового рівня, творча спадщина
якого близько двох тисяч праць з історії, історіографії, соціології,
літератури, етнографії, археології, фольклору.
М.Грушевський був глибоко переконаний, що нова
українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю
працею він закладав міцні підвалини української державності.
Анна Харченко,бібліотекар
відділу обслуговування
учнів 5 – 9 класів
Немає коментарів:
Дописати коментар