·        До Дня скорботи и вшанування пам’яті жертв війни в Україні

У цей день почалася війна.

Завжди пам’ятаймо! 

 Однією з наймасштабніших  скорботних подій ХХ століття та найболючіших ран людства була  Друга світова війна.
 

22 червня 1941 року, 4:00 ранку, мить … і страшне слово „війна" увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини.
 

Важко передати, якою трагедією для них був перший день війни. Усіх охопило почуття тривоги за свою Вітчизну, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.

Ця війна принесла  шквал крові, болю і смерті. Воєнні події відбувалися на території України протягом 40 місяців (з 22 червня 1941року до кінця жовтня 1944 року). Одні із самих довгих місяців у житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства.
 

 

     Кожен рік, 22 червня, ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював Перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і може  онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі  та злагоді ...
 

 

  Скорботний список населених пунктів України, стертих з землі під час Другої світової війни, містить понад 250 сіл. Жертвами окупантів ставали не тільки особи, причетні до руху Опору, але й ті, хто не становив ніякої потенційної загрози режиму — діти, жінки, люди похилого віку, хворі.
          Справжніми конвеєрами смерті стали «робочі», «трудові» табори, гетто і табори для військовополонених, яких в Україні налічували близько 230.
ауалкщзупзщцкунршщ6е(?*:%;У№У"ВАК;ПРЕ:%Г*?Ш:Щ(*?:%%%%%%%%%%%%%%%%%ПН;ПРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРР%;№№№№№№№№№№№№№№№№ННННННННННННННННННННННННН6::::::::::::;;;;ЕК;Еппцуп
епурпш4кгв78 http://pornobabushka.com/

          Жахливою трагедією мільйонів жителів України стало їх примусове переселення (депортація). Усього з України в Німеччину й інші країни загарбники вивезли близько трьох мільйонів мирних громадян, що склало майже 80% всіх депортованих ЕЕЕ%??(?*?нацистами радянських людей.

          Українці зі зброєю в руках внесли величезний внесок у розгром нацистської Німеччини. Під час війни кожен п'ятий українець загинув. Але це далеко не остаточні дані. Над їх уточненням по мірі надходження нових матеріалів ще тривалий час будуть працювати вчені, громадські організації, військкомати — усі ті, кому дорога пам'ять про кожну людину, якого забрала від нас війна.
 

 

На честь героїв найкривавішої в історії людства війни споруджено величні пам'ятники та обеліски як в Україні, так і за її  межами.

 

Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс.(м. Київ)

Скульптурна композиція «Форсування Дніпра».

 

 

 

Пам’ятник полеглим солдатам Брестської фортеці

(м. Брест, Білорусь).

 

 

Пам’ятник невідомому солдату

(Трептов-парк, м.Берлін, Німеччина).

 

 

Сьогодні вже мало залишилося у живих тих, хто зі зброєю у руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше.

 

 

 

 

Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам'яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління.

Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо нашим дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили пам’ятну дату 22 червня в наших серцях. Вона є в наших національних календарях.

 

7?8*:?*(((((((*:%;№"ЙЦ";; %%№№%%%%%%%%%%%%ЕНННННППППППППППППППППППППППППП%№№%::::::??*()___________К;№Е%ЕНЕНЕНЕНЕНЕНЕНЕНЕНЕНЕНЕНЕНЕН%НП:%.

      День скорботи і пам’яті про жертви війни в Україні сьогодні набуває все більш глобального значення, тому що жертви війни – це не десь… не там…, а вже поруч, і вони повторюються… Сьогодні, у цей день, ми маємо поклонитися солдатам української армії, що стримують ворога на Сході нашої держави.

 

       Ми навчилися вірити і любити – любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому переможемо і зараз.

       У День скорботи, пам’ятаємо, сумуємо, молимося та віримо…

 

 

 

«Люди помните!»

(автор слов и музыки Оксана Чубукина)
 

 

 

               Вічна пам'ять полеглим на полі бою!

 

                       Честь і слава – живим героям!

 

 

Юлія Подобєдова,

завідуюча бібліотекою для дітей