·       До 30-річчя Чорнобильської  трагедії

Чорнобиль -

біль тисячоліття

                                    

                               Чорнобильський  вітер по душах мете,

                           Чорнобильський пил на роки опадає.
                   Годинник життя безупинно іде.

                                        … Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

                                                                               Олена Матушек.

      Як це не дивно, люди іноді виступають ворогами природи, не задумуючись над тим, що, в першу чергу, шкодять собі. І тоді трапляється біда.

    Ранок... Чорний ранок 26 квітня 1986 року…

      О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції  велетенське полум’я несподівано розірвало нічну темряву. Мирна, щаслива весна перестала існувати.
 

     
       Аварія на Чорнобильській АЕС - найпотужніша техногенна катастрофа на Землі. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Її негативні наслідки для природи і людей важко переоцінити. В атмосферу  потрапило близько 190 тон радіоактивних речовин. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії.

    Розпочався відлік Чорнобильської катастрофи, яка вразила весь світ, принесла горе, сльози, смерть, розлуку, скитання тисячам людей.

 

     Евакуація… Це холодне слово жило тільки у пам’яті людей, які пізнали лихо часів Другої світової війни, раптово увірвалось в наше сьогодення.

    Чорнобильський ураган вирвав людей з обжитих ними місць. Деяких людей вже похилого віку, відселених вже після аварії, тягне назад. І вони вертаються до покинутого дому. Їм гірко та страшно тут жити, але ці люди ще більше бояться бути вигнаними звідси.
 

    

   Це дуже боляче – жити в батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як спустошується, поступово вимирає твоя найрідніша батьківщина. А ще важче знати,  що на твоїй землі жити не можна.

                             А в тім селі – ні голосу, ні звуку,

                             І вікна випромінюють розпуку,

 І двері навхрест дошками забиті,

                             І журавлі криничні сумовиті,

                             І тихий сад біля старої школи,

                             І дітям в ній не вчитися ніколи.

 Навколо пустка і печаль біблійна,

      Навколо смерть, незрима і повільна,

                             Зело і квіти стронцій роз’їдає,

                             І час пересипається пісками

                             На полі, що шуміло колосками.

                                                           Микола Луків

 

 

    Чорнобильський край славився своїми чудовими краєвидами, щедрими садами і багатими лісами до тієї страшної квітневої ночі 1986-го. А відтоді ця земля стала називатися «зоною» – скаліченою, непридатною до життя місцевістю. Мертві села, селища, містечка… Страшне видовище.

 

 

      Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. Величний подвиг здійснили всі, хто брав участь у ліквідації наслідків вибуху на четвертому енергоблоці атомної станції.

    Від усього серця зичимо ми героям-ліквідаторам та усім, хто пам’ятає світ до Чорнобиля і тим, хто народився вже після катастрофи, – міцності духу, здоров’я і впевненості у завтрашньому дні!

    На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинули це земне життя. Тому велика шана і уклін до землі всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто спас нас від ще більшого лиха.
 

 

     В місті Чорнобиль встановлено декілька пам'ятників. Один з них знаходиться біля пожежної частини. Його створили самі ліквідатори аварії на ЧАЕС.

     Щорічно, в ніч з 25 на 26 квітня,з цієї пожежної частини виїжджає пожежна машина з ввімкнутою сиреною. Вона проїжджає через усе місто та їде у напрямку атомної станції.

 

 

    
      Неподалік від пожежної частини росташована експозиція під відкритим небом, де представлені техніка та роботи-ліквідатори, які приймали участь у ліквідації наслідків катастрофи. 
     Близько до техніки підходити не можна, вона має так звану наведену радіацію. Якщо метал знаходиться довгий час поблизу джерела випромінювання, то він сам стає таким джерелом. Такий метал "відмити" вже неможливо.

 

    
      На 25-ту річницю трагедії, у Чорнобилі встановили меморіал з хрестами-табличками, на яких написані назви населених пунктів, які підлягали обов'язковому відселенню.

 

 

     Про Чорнобиль ми не можемо забути…

     Для сучасних дітей Чорнобильська трагедія є такою ж частиною історії України, як і революція, Голодомор,  Друга світова війна, репресії. Саме тому вони повинні знати правду про причини і наслідки цієї катастрофи в історії людства, повинні сприйняти Чорнобиль і пов’язані з ним інші події, як частину нашого нинішнього життя…

 

    До сумних роковин, у міській  бібліотеці для дітей було оформлено книжкову виставку

"26 квітня - День Чорнобильської аварії.

Міжнародний день пам'яті

жертв радіаційних аварій і катастроф".

 

 

      26 квітня гуртківці Центру-комплексу позашкільної роботи разом зі своїми керівниками зібрались у міській бібліотеці для дітей, щоб згадати про трагедію віку - вибух на Чорнобильській АЕС.

 

 

 

 

 

     Діти та дорослі переглянули художній фільм "АВРОРА" (Україна,  2006рік) , присвячений  страшній катастрофі  1986-го.
 

 

    З фільму вони дізнались, як стався вибух, як рятувались місцеві жителі  Прип'яті… Саме тоді дівчинка Аврора, головна героїня фільму, отримала дозу опромінення, що і спровокувало страшну хворобу…

 

 

   
    Під час хвилини мовчання, присутні на заході схилили свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто сказав своє вагоме слово в цій трагедії,   хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.

 

 

   
    Дзвони Чорнобиля не змовкають, трагедія не віддаляється, вона щодня стукає у двері вибухом захворювань, спустошеними землями, сумом та тривогою за завтрашній день…

    Тож пам’ятаємо, що ми, люди, маємо з відповідальністю ставитися до оточуючого світу.

    А поки що не загоюється чорнобильська рана, не відшукати нам слова, що вгамують її біль…

 

 Чорнобиль – рана незагойна.

                                 Чорнобиль – втрата і біда.

                                 Мені болить не перестане

                                 Його історія гірка.
 

                                 Чорнобиль -  туга і тривога,

                                 Це найжорстокіший урок…

                                 Повинні ми зреагувати
                                 На цей злоякісний дзвінок.

Пам'ятник ліквідаторам Чорнобильської катастрофи

"Чорнобильський дзвін"

(м. Дніпропетровськ)

 

 

    Сьогодні, 26 квітня,— День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю?

    Тож запалімо поминальну свічку — свічку надії та віри.

 

  

     Пам’ятаймо цю трагедію та її непоправні наслідки.

     Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашати землю квітами та травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.

    Звернімо увагу на ті помилки в нашій історії, щоб у майбутньому не повторилось подібного лиха!

    Нехай мирний атом служить на благо людства.
 

 

 

Юлія Подобєдова,

завідуюча бібліотекою для дітей