Мандрівка в пори року

«Дванадцять місяців»

       З такою назвою в міській бібліотеці для дітей відбулося чергове засідання природознавчого клубу «Світ – дивосвіт» для читачів-учнів 2 – А класу ЗОШ № 2 (вчитель Бурлака О.І.).

       З розповіді бібліотекаря Середіної Л.П. діти дізналися, що є у матінки Природи 12 синів, 12 славних місяців. Всіх вона любить однаково, проте різну вдачу їм дала, різними обов’язками наділила і строго слідкує, чи правильно їх виконують, чи вчасно.

Місяці року

Красиві нівроку

Один за одним йдуть,

Людям радість несуть.

Осінні, літні, весняні, зимові,

Тож і почнем про них розмову.

Кожна пора року має свої особливості:

 

Січень січе,

Лютий лютує,

Березень плаче,

Квітень квітує,

Травень під ноги стеле травицю,

Червень збирає сіно в копиці...

Липень медовий бджілок чарує,

Серпень чудовий булки дарує.

Вересень трусить груші в садочку,

Жовтень гаптує клену сорочку.

Йде листопад, застеля килими.

Грудень надходить – початок зими.

Ф. Петрова

 

Пори року змінюються у чіткій послідовності: за зимою приходить весна, за весною літо, а потім осінь і знову все починається спочатку.

Ці чотири пори року становлять рік. Кожна пора складається з трьох місяців. Три місяці зими, весни, літа та осені. Отже кожен рік – це 12 місяців.

Природа розкриває свої таємниці, та не для всіх!

Знайомить із своїми прикметами лише допитливих, спостережливих. Назви місяців пов’язані або з явищами природи, або з виробничою діяльністю людини.

 

Взимку все навколо стає казковим. З неба падають лапаті сніжинки. Вітер намітає по всій землі снігові кучугури. Дахи будинків вдягають білі шапки, а зі стріх звисають бурульки. Вся земля вкривається снігом, наче білим простирадлом. А ще взимку бувають завірюхи, заметілі, ожеледиця. А у дітей – багато розваг. Можна ліпити снігову бабу, гратися у сніжки або кататися на ковзанах, лижах чи санчатах.

 

 

Перший місяць зими – грудень – розбишака. Сипле на землю то дощ, то сніг. То сонечком пригріє, то кригою все скує.

 

Всі річки тепер в обнові,

Біле скло над бережком.

Ходить Грудень по діброві,

Застилає все сніжком.

 

Другий місяць зими – січень. Назва його походить від слова «сікти». Саме у цю пору давні слов’яни вирубували ліс, чагарники, готуючи землю для висівання сільськогосподарських культур.

 

Звір в цю пору попадеться, -

Геть тікає ледь живий.

І по праву місяць зветься – січень,

Місяць зимовий.

 

Лютий – найстарший місяць зими. Хоч і вміє він лагідно посміхатися, але здебільшого суворий і холодний.

 

… А лютує він тому,

Що на світі довго бути

Не доводиться йому. 

Хоче лютий, щоб на світі

Панувала вік зима.

Та поволі сонце гріти

Починає крадькома.

Н. Забіла

 

Діти відгадали загадку і зрозуміли, що за зимою до нас приходить весна.

 

Привітанням журавля

Я пробуджую поля,

Небеса і ручаї

Та заквітчую гаї.

Відгадали: хто вона –

Ця красуня чарівна?

 

 

 

З приходом весни природа оживає: сонечко світить яскравіше, дерева вдягають своє зелене вбрання, птахи повертаються додому з теплих країв, розцвітають квіти, люди розпочинають польові роботи.

Назва першого весняного місяця весни -  березень – пов’язана з активним розвитком у цей час берези, збиранням її соку. Недарма його називають ще соковитим.

 

Що вище сонце – довші дні,

Зима ховається в барлогу,

А я сестрі своїй весні

Встеляю травами дорогу. 

Ще не прокинусь ліс від сну,

Ще ручаї стежки вивчають,

А вже берізоньки весну

Пташиним співом зустрічають.

 

 

Другий місяць весни - квітень – означає пору цвітіння рослин. Він ніби агроном, все думає, планує, що й коли йому робити. Непокоїться, щоб встигнути.

 

Сонечко принесло

Весняне тепло.

Під його промінням

Все вже ожило.

Із трави і квітів

Тчуться килими.

Сонечко в садочку

Бавиться з дітьми.

 

 

Завершує весну – травень – веселун. Від його сонячної посмішки все оживає, зеленіє, розцвітає.

 

– Я у весни – останній місяць.

Її я славлю, як поет.

І, мов художник-живописець,

Малюю травами портрет. 

Ще й покриваю ніжним цвітом

Закучерявлені сади,

Щоб працьовиті бджілки дітям

Збирали сонячні меди.

 

 

За весною до нас йде …

 

В небі ластівка летить,

З вітром листя шелестить,

Воду п’є лелека,

Сонце палить. Спека.

Дозріває жито.

Це буяє літо.

 

 

 

Влітку щосили припікає сонечко. В таку спеку краще відпочивати у затінку або біля прохолодної річки. Все навколо зелено: і земля вкрита травичкою, і дерева з пишними кронами. З різнобарвних квітів дівчата плетуть віночки.

Перший місяць літа – червень. А назву йому принесли плоди раннього літа, зокрема вишні й черешні, які додають червоних барв і зеленій рослинності, і назві самого місяця.

 

– Я відкриваю двері в літо,

Де теплим сонечком зігріто

Повітря, небо, землю, води,

Де все росте і плодородить.

 

Літо – гаряча пора для сільських трударів. Не менше людей трудяться і маленькі працьовиті бджілки, щоб назбирати запашного медку, яким би ласували всі діточки у зимову пору.

А в яку пору цвітуть липи і бджілки знаходять собі добрий пожиток?

 

Липа, липа зацвіла! –

Засурмила всім бджола. –

Гей, злітайтеся, подруги,

У гайок на край села,

Там уже не видно віт,

А лише пахучий цвіт.

Т. Коломієць

 

Липень називали косенем і грозовиком, бо йшла активна косовиця, а в небі так само активно гриміли громи і проходили літні грози...

 

 

Та можна побачити влітку й інше явище: іде дощ і світить яскраве сонечко. Тоді на небі з’являється різнокольорова веселка.

 

 

 

За допомогою приказки:

Чарівниця осінь жар – птаху

закликає бабин сад фарбувати

діти пригадали всі сім кольорів веселки.

 

Навряд чи в кого виникне питання щодо походження назви останнього літнього місяця. Серпень – безпосередньо пов’язаний із жнивами, про що засвідчують численні народні назви : жнивець, копень, густир.

 

Я – завершальний місяць літа.

Мені в цей час – не заважай.

Не можу й хвильки відпочити –

Спішу зібрати урожай. 

Колись жита серпом косили,

Від того й Серпнем звуть мене.

Тепер комбайни мчать стосилі,

Їх дядько Серп не дожене.

 

 

Закінчуються жнива, а тут уже і сади дозрівають, наливаються соком яблука та груші. Настає осінь. Сонечко все менше зігріває землю. Небо вкривають хмари. Птахи збираються у зграї, готуються відлітати у теплі краї. Осінь фарбує листя дерев у різні кольори: жовтий та червоний.

 

 

 

Осінь мандрує по гаях

З чарівним пензлем у руках –

Все розмалює на путі,

Берези стануть золоті.

І ми уклінно просим:

«Заходь у гості, щедра Осінь!»

 

Назву першого місяця осені «вересень» пов’язують з вересом. Вересень – місяць найбільшого цвітіння цієї рослини.

 

Про осінь кажуть: золота.

А я додав би: ще й багата.

Йдучи по селах і містах,

Вона несе з собою свято. 

І я за щедрий урожай,

Який зібрати нам вдалося,

Вручу їй теплий коровай

І верес, вплетений в колосся. 

 

Другий місяць осені – жовтень  — місяць жовтого листя. Місяць справжньої золотої осені.

 

Жовте листячко летить,

Під ногами шелестить.

Сонце вже не припікає.

Місяць жовтень наступає.

 

Листопад - місяць опалого листя, тому ще мав зворотну назву - падолист. Останній місяць осені, який дуже часто підпадає під владу зими, також іменували «напівзимником». 

 

Пожовкли листя і трава –

І я вступив в свої права.

З дитинства до роботи звик:

Я садівник, орач, двірник.

Шаную дуже чистоту –

Зриваю листя і мету

З своїми друзями-вітрами,

Бо вже зима не за горами.

 

      В ході заходу діти декламували вірші, пригадували загадки, прислів’я і приказки на кожну пору року,

грали в гру «Впізнай пору року»

та отримали приз – книгу «Весна – джерелиця» поета – земляка Г. Бідняка.

     Так і закінчилась наша мандрівка до місяців року, в ході якої діти зрозуміли, що кожен місяць чарівний по-своєму.

         Захід підготувала і провела Середіна Л.П., бібліотекар відділу обслуговування дошкільників та учнів 1 – 4 класів. Фото- та відеоматеріали – бібліотекар Харченко А.В.

Олена Хабун, бібліотекар

відділу обслуговування дошкільників

та учнів 1 – 4 класів