29 січня  –

День пам’яті героїв Крут

 

В міській бібліотеці для дітей

28-29 січня – Дні патріотичної інформації

«Пам’яті героїв Крут»

із циклу

«Свята і дати українського народу».

     Бій під Крутами 29 січня 1918 р. — один із 400 локальних боїв, що точилися на теренах України у Громадянську війну. Проте, за героїзмом і драматичністю він немає рівних.

    Напередодні з Росії на захоплення Києва вирушив загін полковника М.Муравйова, до якого мали приєднатися українські і московські робітники на чолі з П. Єгоровим. Загалом більшовицьке військо складало 6 тис. чоловік. Українські збройні сили тоді налічували до 15 тис. чоловік, але мали низьку боєздатність і були розпорошені по країні. Єдиною бойовою одиницею державної армії був Гайдамацький Кіш Слобідської України на чолі з С.Петлюрою.

    Найбільш здатною до самовідданого захисту країни виявилася молодь — студенти Київського та Українського народного університетів і 14 -16-річні учні гімназії ім.Кирило-Мефодіївського братства. Вони утворили курінь Січових Стрільців (200 осіб). Інший загін з учнів Першої юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького налічував 4 сотні бійців (по 150 у сотні). Їх ознайомили лише з деякими навичками володіння зброєю і відправили у супроводі панцерного поїзда і платформи з гарматою та 18-ма кулеметами 23 січня до Бахмача на захист підступів до столиці. Бій, що відбувся тут 24 січня, був нерівний, і попри самовідданість під натиском численного ворога юнаки змушені були відступити. Залишки сотні Юнацької військової школи (до 130 чол.) разом із панцерником прибули до Крут (у 120 км від Києва). На допомогу їм із столиці 28 січня був відряджений студентський курінь Січових Стрільців (до 300 чол.).

    Всю ніч юнаки довбали мерзлу землю, риючи окопи, а вранці, 29 січня залягли лавою за станцією по обидва боки колії. Коли ворог підійшов на відстань пострілу, вони відкрили вогонь з рушниць і кулеметів, підтриманий гарматою панцерника. Під обстріл потрапив більшовицький загін з 2000 балтійських матросів. Увірватися з наскоку на станцію їм не вдалося. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, який вдесятеро перевищував їхню чисельність. Та через значні втрати і брак боєприпасів (кожний боєць мав лише три обойми набоїв) втримати позиції вони не могли. Не було й допомоги: С. Петлюра, що вирушив з загонами до Крут, отримав звістку про бої в столиці з арсенальцями і без вагань повернув на Київ. Дотягти бій до вечора, крутянці залишили окопи, дісталися поїзда і рушили на Київ. Шлях на столицю для більшовиків став відкритий. Із оборонців Крут врятувалися одиниці. 35 юнаків потрапили у полон, 23 з них були розстріляні та заколоті багнетами. Загалом кількість загиблих крутян становила 300 чоловіків.

    Події під Крутами привернули до себе увагу громадськості. Молодим героям було присвячено чимало публікацій, в яких не лише оспівували їхній подвиг, а й критикували бездіяльність влади, яка не організувала їм своєчасної допомоги. 19 березня 1918 р. останки 17 героїв (за іншими даними — 28) з шаною перепоховали у братській могилі на Аскольдовому  кладовищі. 

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців.

Славних, молодих… 

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

                                       (П.Тичина)

У 2006 році на місці бою у Крутах  встановили пам’ятник.

Крути стали початком

новітньої історії українця- героя,

який  добре усвідомлював,

що незалежність –

це боротьба зі зброєю в руках.

Анна Харченко, бібліотекар

відділу обслуговування 5-9 класів