26 квітня 2015 року виповнилось

175 років від дня виходу  «КОБЗАРЯ»

Тараса Шевченка

   Минають роки і сторіччя, відходять у небуття покоління людей , змінюються їхні звичаї, вірування та погляди, а великі мистецькі надбання залишаються, надовго переживають своїх творців, по-новому розмовляють з кожним новим віком. Змальовані в них картини життя давно відійшли в минуле, але думи і помисли їх авторів завжди звернені до майбутнього, завжди чарують і надихають нові покоління.

   До таких скарбів світового значення належить і творіння великого поета українського народу Тараса Григоровича Шевченка.

    

    Така книга як «Кобзар» стоїть на книжковій полиці чи не  в кожній українській оселі, чи то міська квартира, чи то міська хата.

    Дивовижна історія цієї книги. Поезії, що входять до неї, народжувалися на тернистих шляхах поетового життя, писалися то в мандрах, то в казематах, мережилися при світлі білих ночей Півночі й у пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання.

   «Кобзар» належить до найволелюбніших книг усіх часів, він наскрізь сповнений прагненням волі. Поезії «Кобзаря» пронизані вірою в незнищенність українського народу, вірою в те, що людина ніколи не змириться з неволею.

    Кожен, хто відкриє для себе «Кобзар», відчує що книгу цю написала людина, яка вистраждала свої відкриття, яка по крутизнах життя піднеслася до вершин мудрості.

    «Кобзар» - книга невичерпна, книга на віки.

    У наш час під назвою «Кобзар» розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили всього декілька його поезій.

    Молодий перспективний художник Тарас Шевченко вперше видав «Кобзаря» 1840року в Санкт-Петербурзі за сприяння свого друга та земляка – поета Євгена Гребінки. До цієї збірки увійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка»(«Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова» і «Тарасова ніч».

 

    Вірш «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», написаний спеціально для цієї збірки, є своєрідним епіграфом до усієї творчості Тараса Шевченка.

 

     Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати називати «Кобзарем». Навіть сам поет деякі зі своїх повістей підписував «Кобзар Дармограй».

 

    1844 року під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки». Далі були і третє, і четверте видання.

 

    І до сьогодні велична книга українців «Кобзар» перевидається численними накладами й перекладається багатьма мовами.

 

    У Черкасах існує єдиний у світі музей однієї книги – «Кобзаря».

   Музей відкритий у травні 1989 року в меморіальному будинку сім’ї Цибульських, де якийсь час проживав Тарас Григорович.

 

    У міській бібліотеці для дітей до "Шевченкового джерела" вас запрошує книжкова виставка - вшанування.

    Почесне місце на ній  займає  факсимільне видання «Кобзаря», тобто  точна копія «Кобзаря» 1840 року.  Та ж обкладинка, ті ж сторінки…

 

    З цієї маленької, скромної  книжечки, де  твори  поета  вперше  побачили світ, починалося  сходження  Шевченка  на  верховини  поезії,  починалось  його безсмертя.

 

 

Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців –

постать Тараса Шевченка така значуща,

що ми розуміємо що він завжди з нами…

 

                                                             Юлія Подобєдова,  завідуюча бібліотекою для дітей