неділя, 21 лютого 2016 р.


   У листопаді 1999 року Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила Міжнародний день рідної мови, який уперше відзначався 21 лютого 2000 року у Парижі.
   Заснування цього свята має велике значення, тому що, за оцінками фахівців, на сьогодні існує близько 6000 мов. Багато з них невдовзі можуть зникнути, бо люди не говорять рідною мовою. А разом із мовами забудуться казки, легенди, пісні, прислів’я і приказки, загадки, тобто культура тих народів. Ось чому в усіх країнах цього дня на сторожі рідного слова стають і дорослі, і малі.

   До Міжнародного дня рідної мови в рамках комплексу заходів «Україна понад усе!» в міській бібліотеці для дітей на відділі обслуговування дошкільників та учнів 1 – 4 класів організовано книжкову виставку-перегляд

«Найдорожча рідна мова
джерельцем радісно дзвенить»
 
 
 
та для читачів-учнів 2-А класу ЗОШ №11 ( вчитель Вітько І.М.) проведено фольклорно-етнографічну годину
«Веселий гомін щедрої землі»
 
 
    Бібліотекар розповіла дітям, що збереження своєї мови,  розвиток мови – важливе завдання українського народу. Рідна мова – це мова роду, вона відбиває досвід  пращурів для нащадків. Ця думка яскраво відображена у вірші «Наша мова – солов’їна» Івана Малковича.
Ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «і»,
а також, витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик букви «є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.
 
Бо кажуть, дитино,
що мова наша - солов’їна.
Правильно кажуть.
Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам’ятати
навіть найменший соловейко.
 
Тому не можна покладатися
тільки на солов’їв,
дитино.
 
    Наша рідна мова протягом цілих століть витримувала нашестя інших мов, але збереглася і сьогодні за своїм багатством не поступається найрозвиненішим мовам світу. А краса і милозвучність української мови зачаровують кожного, хто її почує.


 
 
   Людина може володіти багатьма мовами, але найкраще, найдосконаліше вона повинна знати рідну мову.
     В ході заходу діти:
v зрозуміли значення слова «суржик»
(механічна суміш слів різних мов, нечиста мова);
v познайомилися з легендою «Як виріс суржик»
 Лесі Мовчун;
v навчилися правильно вживати словосполучення,
які часто і дорослі, і малі говорять невірно.
    Наші гості дізналися про розмаїття українського народного фольклору та захоплено ділилися своїми знаннями: наввипередки розповідали прислів’я, приказки, скоромовки, лічилки, заклички та інш., співали частівки. Сподобались малечі й ігри «Згадай казку!»
та «Що тут зайве?».
   Діти зрозуміли, що рідну мову слід шанувати не лише у свято. Нею треба говорити, вчити щодня. Разом з нею вони – малі українці, а без неї – просто малі.
 
Захід завершено віршем-заповітом
 маленьким громадянам України «Люби мову».
Автор цих рядків Григорій Прокопович Бідняк – поет-земляк, почесний громадянин міста Марганця, друг бібліотеки, його іменем названа наша літературна вітальня
 
«Люби мову»
Люби рідну мову –
Від мами вона.
Дзвінка, світанкова,
Неначе весна.
 
Вона – твої крила,
Дана назавжди,
В ній – біль твій і сила
І роду сліди…
 
Цінуй свою мову,
До віку люби.
В діяннях і в слові
Її не зганьби.
  

та подарунком книг із щирих авторських рук
 до класної бібліотечки.
 
 
Захід супроводжувався показом фото- та відеоматеріалів, які підготувала та показала бібліотекар Харченко А.В.
 
 
 
 
Любов Середіна,
бібліотекар відділу обслуговування
дошкільників та учнів 1 – 4 класів  


Немає коментарів:

Дописати коментар

Бабочки