·       До Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту

Пам’ятаємо заради майбутнього

1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй

ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день
 27 січня - це Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.

    

      Голокост - масове знищення нацистами єврейського населення в роки Другої світової війни (у приблизному перекладі з грецької це слово означає "всеспалення", інше значення - катастрофа). 60% єврейського населення Європи піддалися систематичним переслідуванням і знищенню в Німеччині і на захоплених нею територіях в період 1933 - 1945 років.

      Саме 27 січня 1945 року радянські війська визволили найбільший з гітлерівських концентраційних таборів Освенцим (Аушвіц-Біркенау) розташований в 70 кілометрах від Кракова (Польща).

     Він був одночасно і "трудовим" табором. Стариків і жінок з дітьми відправляли в газову камеру відразу, буквально через кілька годин. Що ж стосується здорових чоловіків і жінок, то їх посилали працювати в майстерні та на фабрики, спеціально побудовані при таборі. Деяких ув'язнених примушували обслуговувати сам "виробничий цикл" знищення.

     У цьому та інших таборах проводилися жахливі, що часто приводили до смертельного результату, експерименти в області традиційної медицини.  У якості "піддослідних" вважали за краще використовувати жінок і дітей.

      До 27 січня - дня звільнення - в таборі залишалося всього 7 тисяч в'язнів. Десятьма днями раніше війська охоронного загону СС вивезли з табору більше 60 тисяч виснажених людей, десятки тисяч з них загинули під час цього "маршу смерті".

    Дізнавшись про Освенцим світ здригнувся. Адже за п'ять років існування концтабору в його стінах загинули до 4 мільйонів людей.

    Всього у фашистських таборах смерті було знищено

шість мільйонів євреїв

і мільйони людей інших національностей.

  

    Для України печальним символом Голокосту є Бабин Яр.

     Під час Другої світової війни нацисти використовували це урочище як місце масових розстрілів. Корінні кияни пам’ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська.

    
      Тоді нацисти захопили дев'ять провідних єврейських духовних лідерів Києва і наказала їм виголосити заклик: "Після санобробки всі євреї та їх діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця".

     27-28 вересня нацистські власті віддали наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до восьмої години ранку з'явилося в призначену точку збору з документами і цінними речами. Оголошення про те, що невиконання наказу каратиметься розстрілом, було розклеєно по всьому місту.

        Більшістю з тих, для кого ранок 29 вересня став останнім, були жінки, діти і люди похилого віку, адже доросле чоловіче населення було призване до армії. Гітлерівці влаштували пропускний пункт, через який по черзі проводили 30-40 чоловік, відбирали у них речі і примушували роздягатися.

      

     Потім поліцаї за допомогою палиць заганяли людей до насипу на краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному боці знаходився кулеметник. Постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

     Загалом наприкінці вересня - початку жовтня 1941 року нацисти розстріляли на колишній північно-західній околиці Києва понад 30 тисяч самих лише євреїв. За час всієї окупації Києва щовівторка і щоп'ятниці гітлерівці везли сюди на знищення людей вже без розрізнення національностей.

  Бабин Яр як місце масових страт проіснував рівно два роки - з 29 вересня 1941 року по 29 вересня 1943 року. Кількість жертв, тільки за приблизними оцінками, перевищує 150 тисяч людей.

                                                                   БАБИН ЯР

Я чую стогін, плач, благання - Це Бабин Яр, його страждання. Там сотні тисяч смерть зазнали, Дорослі нелюдів благали, Дітей живими залишити, Та не почуті були вбиті. Цей стогін чути крізь роки. Цей стогін - пам`ять на віки. А Бабин яр, його той жах - Від нього сльози на очах. Хоч ті благання ми не чули, Та яр жахливий не забули. Ми не забули стогін, плач. За війни, боже, нам пробач. Ми не навчились в мирі жити. А там - НЕВИННІ БУЛИ ВБИТІ.                                      (автор – БЕЗІМЕННІЙ)

    Пам'ять про Голокост необхідна нам, щоб ми  та наші діти ніколи не були жертвами або байдужими спостерігачами проявів ворожнечі. Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам'яті і відстоювати гідність людини.

     Ми не повинні забувати уроків наших загальнолюдських і настільки трагічних катастроф, інакше може виникнути дуже високий ризик повторення подібних моментів у майбутньому.

   
    У читальній залі відділу обслуговування учнів 5-9 класів міської бібліотеки для дітей організована виставка - перегляд «Пам’ятаємо заради майбутнього».

      
     На ній представлена добірка художньої та документальної літератури, журнальні статті, які висвітлюють події тих страшних років, події   страшного і нелюдського явища, яке має назву ГОЛОКОСТ.

    У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться! Будемо пам’ятати...

Юлія Подобєдова,

завідуюча бібліотекою для дітей